Мелісу майже завжди можна знайти у складі вечірніх трав’яних чаїв. Ця багаторічна трава родини глухокропивих, близька родичка м’яти, привернула найбільше уваги наукової спільноти завдяки потенційній користі для нервової системи.
Сьогодні рослину продовжують використовувати в чаях, настоянках, ефірних оліях і дієтичних добавках. Її застосування визнають британська, європейська та іранська фармакопеї.
Корисні сполуки екстракту
Цінність меліси пояснюється різноманіттям корисних сполук. Перша серед них — розмаринова кислота, антиоксидантний поліфенол. Його в екстракті найбільше, тож саме вона стала головним біомаркером стандартизації та контролю якості рослинної сировини у фітотерапії.
Разом працюють інші фенольні сполуки та флавоноїди: кавова кислота, лютеолін, кверцетин і апігенін. Вони відомі протизапальними, нейропротекторними та антиоксидантними властивостями. У складі також є тритерпени з антимікробною дією — урсолова й олеанолова кислоти — та інші рослинні метаболіти.
Взаємодія цих речовин забезпечує низку ефектів. Найочевидніший і найкраще підтверджений — регуляція нервової системи. З неї й походять заспокійливі властивості рослини.
Розмаринова кислота підсилює активність GABA — нейромедіатора, який гальмує нервову систему. Вона пригнічує його трансамінування і уповільнює розщеплення. Рівень GABA в мозку залишається вищим.
Саме тому меліса цінується як природний помічник для розслаблення та сну. Ефективніша GABA-ергічна активність допомагає зменшити нейронну гіперактивність, пов’язану з тривожністю та стресом. Це покращує психологічний стан і настрій.
