Короткий фізичний контакт із собакою під час перерви пов’язаний із слабшою фізіологічною реакцією на наступне стресове завдання. Такі дані отримали науковці з Університету Інсбрука в Австрії.
У дослідженні взяли участь 64 власники собак. Серед них було 51 жінка та 13 чоловіків. Середній вік учасників становив близько 34 років. Усі собаки були здоровими та мали щонайменше два роки.
Як проходив експеримент
Учасники виконували завдання, які викликали стрес. Одне вимагало швидких відповідей на запитання із загальних знань. Інше полягало в арифметичних обчисленнях у заданому темпі. Дистанційний оцінювач давав негативні коментарі щодо результатів.
Реакції фіксували за допомогою електрокардіографії та електроенцефалографії. Після першого завдання учасники мали п’ять хвилин на відновлення. Частина могла гладити собаку та взаємодіяти з нею. В інших випадках тварина залишалася на повідку поза межами досяжності. Після перерви всі проходили другий раунд тестів.
Результати та їхнє значення
Під час стресових завдань серцебиття прискорювалося. Варіабельність серцевого ритму зменшувалася. На електроенцефалографії фіксували зниження альфа-активності та посилення бета-активності.
Контакт із собакою не прискорив відновлення після першого випробування. Відмінності проявилися під час другого тесту. У тих, хто гладив собаку, серце билося повільніше. Варіабельність ритму була вищою. Зміни альфа-активності виявилися менш вираженими.
Це дає підстави вважати, що дотик пом’якшує реакцію на наступне навантаження. Водночас учасники не завжди відчували цю різницю суб’єктивно. Організм реагував інакше, хоча самі люди не обов’язково помічали полегшення.
Експеримент проводили в лабораторних умовах. Результати стосуються власників собак і не поширюються автоматично на всіх людей. Автори вважають, що фізичний контакт є одним із механізмів позитивного впливу улюбленців. Для точнішого розуміння ефекту потрібні подальші дослідження.
