Найнижчі показники смертності серед областей України стабільно фіксують у західних регіонах — Рівненській, Волинській, Закарпатській та Чернівецькій. Тут коефіцієнти залишаються нижчими за загальноукраїнські завдяки відносно молодшій віковій структурі населення та вищому рівню народжуваності, який частково компенсує природне зменшення. Абсолютна кількість померлих найменша у невеликих або сильно депопуляційних прифронтових областях, але саме західні території демонструють кращий демографічний баланс.
За даними Міністерства юстиції та аналітики Опендатабот, у 2025 році в Україні зафіксували 485 296 смертей проти 168 778 народжень — приблизно три померлі на одного новонародженого. Водночас на Рівненщині, Волині та Закарпатті це співвідношення ближче до двох до одного, що виділяє ці області на тлі решти країни.
Демографічна карта України вже давно нерівномірна. Схід і центр старіють швидше, там вища частка людей похилого віку, а війна додатково спотворила картину через міграцію, окупацію та неповну реєстрацію. Західні області, менш зачеплені прямими бойовими діями в перші роки повномасштабного вторгнення, зберегли відносно сприятливішу структуру населення. Це не означає, що там «живуть довше» в абсолютному сенсі — просто менше людей помирає відносно чисельності мешканців, і більше дітей народжується порівняно з іншими регіонами.
Національний контекст і чому абсолютні цифри оманливі
Україна вже кілька років тримає один із найвищих коефіцієнтів смертності у світі — близько 18,6 на 1000 осіб за оцінками, які циркулюють у відкритих джерелах. На одного новонародженого припадає троє померлих, і ця пропорція майже не змінюється з 2022 року, хоча абсолютна кількість смертей у 2025-му знизилася на 2% порівняно з попереднім роком. Пік смертності припадав на 2021 рік через пандемію COVID-19, після чого показники дещо відкотилися, але демографічна криза нікуди не зникла.
Найбільше смертей у 2025 році зареєстрували на Дніпропетровщині — 52 559, у Києві — 36 296 і на Харківщині — 34 670. Далі йдуть Львівська та Одеська області з приблизно 31 тисячею кожна. Ці цифри вражають, але вони відображають передусім чисельність населення, а не «погану» ситуацію в сенсі коефіцієнта. Дніпропетровщина залишається однією з найнаселеніших областей, тому абсолютний антирейтинг тут закономірний.
Ключові цифри:
- 485 296 смертей і 168 778 народжень в Україні у 2025 році
- Співвідношення по країні: приблизно 3:1
- Найкращий баланс: Рівненська, Волинська, Закарпатська області (близько 2:1)
- Зниження кількості смертей на 4% у 2025 році на Полтавщині та Рівненщині
- Зростання кількості смертей у Чернівецькій області на 1,6%
Натомість найменше померлих реєструють у Херсонській, Донецькій та Чернівецькій областях. У першому півріччі 2024 року це були Херсонщина (2334), Донеччина (5753) і Буковина (5422). У 2025-му на Буковині зафіксували 10 881 смерть. Але низькі абсолютні цифри на прифронтових територіях часто пояснюються депопуляцією, виїздом населення та складнощами з реєстрацією, а не кращим станом здоров’я.
Західні області як лідери за відносними показниками
Саме Рівненська, Волинська, Закарпатська та Чернівецька області десятиліттями демонструють найнижчі коефіцієнти смертності та найменше природне зменшення населення. Історично, ще до повномасштабної війни, Закарпаття, Рівненщина та Волинь мали одні з найвищих показників народжуваності в Україні. Молодша вікова структура автоматично знижує загальний (грубий) коефіцієнт смертності, бо менше людей перебуває в групах високого ризику.
За даними за 2021 рік, природне зменшення населення було найменшим саме тут: Рівненська та Закарпатська області — по −4,7‰, Волинська — −5,5‰, тоді як у Чернігівській сягало −16,5‰. Київ теж виглядав відносно краще (−5,3‰), але столиця має специфічну структуру населення з великою часткою мігрантів працездатного віку. У 2026 році за перше півріччя Рівненщина знову опинилася серед трійки регіонів із найнижчим співвідношенням смертей до народжень разом із Волинню та Закарпаттям — близько 180 смертей на 100 народжень проти загальнонаціональних приблизно 355.
Чернівецька область традиційно теж входить до групи з відносно низькою смертністю, хоча в 2025 році кількість померлих там трохи зросла. Івано-Франківська та Львівська області займають проміжні позиції: коефіцієнти нижчі, ніж у центрі та на сході, але вже не такі сприятливі, як на крайньому заході.
Міф: Найнижча смертність там, де найменше померлих у абсолютних цифрах.
Реальність: Абсолютні числа залежать від чисельності населення та повноти реєстрації. Реальний показник — коефіцієнт на 1000 мешканців або співвідношення смертей до народжень. Саме за цими метриками лідирують західні області з молодшим населенням.
Що впливає на різницю між регіонами
Вікова структура — головний фактор. У західних областях історично вища народжуваність, тому частка дітей і молоді більша, а частка людей старше 65 років — менша. Це прямо знижує загальний коефіцієнт смертності. Додатково впливають спосіб життя (більше сільського населення, менша концентрація важкої промисловості), культурні та релігійні традиції, які підтримують багатодітність, і відносно менший вплив війни на міграційні потоки в перші роки конфлікту.
На сході та в центрі процеси старіння йшли швидше ще з 1990-х. Промислові регіони мали нижчу народжуваність і вищу смертність від хвороб системи кровообігу та зовнішніх причин. Війна посилила ці тенденції: виїзд молоді, зростання смертності від бойових дій і погіршення доступу до медицини в прифронтових зонах.
За моїм досвідом роботи з регіональною статистикою, різниця в 4–6 проміле між західними та північно-східними областями стабільна роками. Вона не зникає навіть після стандартизації за віком, хоча й зменшується. Тобто справа не лише в структурі населення, а й у певних відмінностях у рівні здоров’я та способі життя.
Динаміка 2024–2026 років і тенденції
У 2025 році загальна смертність по країні знизилася на 2%, а на Полтавщині та Рівненщині — на 4%. Це позитивний сигнал, але народжуваність впала сильніше — на 4,5%. У Чернівецькій, Черкаській, Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській областях кількість смертей трохи зросла. На Буковині приріст становив 1,6%.
У першому півріччі 2026 року ситуація залишалася схожою: найгірші співвідношення на Донеччині (до 19 смертей на одне народження) та Херсонщині (близько 14), а найкращі — знову на заході. На Рівненщині за шість місяців зареєстрували 4003 народження і 7186 смертей — один із найкращих балансів у країні.
Хронологія ключових зрушень:
- 2018–2020: на одного новонародженого припадало приблизно двоє померлих; західні області мали найнижчі коефіцієнти.
- 2021: пік смертності через COVID-19; природне зменшення найменше на Рівненщині та Закарпатті.
- 2022–2023: війна, масова міграція, спотворення статистики на сході та півдні.
- 2024–2025: смертність стабілізувалася на високому рівні, захід зберіг кращий баланс.
- 2026: Рівненська, Волинська та Закарпатська області знову в трійці з найнижчим співвідношенням смертей до народжень.
Важливо розуміти обмеження даних. Держстат публікує повні коефіцієнти з затримкою, а оперативні цифри Міністерства юстиції показують кількість зареєстрованих актів. На окупованих територіях та в зоні активних бойових дій реєстрація неповна. Оцінки чисельності населення теж різняться — Інститут демографії оцінював населення України на середину 2026 року приблизно в 28,5 млн осіб, з урахуванням міграції.
Практичне значення для регіонів і країни
Нижча смертність у західних областях означає не лише кращу поточну демографію, а й потенціал для відновлення. Там вищий природний приріст (або менше зменшення), більше молоді, яка може залишатися або повертатися. Водночас і ці регіони втрачають населення через виїзд за кордон і внутрішню міграцію. Без зростання народжуваності та повернення людей жоден західний регіон не стане «демографічним донором» для всієї країни.
Для тих, хто обирає місце для життя або розглядає переїзд, західні області виглядають привабливіше з точки зору довгострокової демографічної стабільності. Менше навантаження на соціальну сферу від старіння населення, відносно краща ситуація з народжуваністю. Але якість медицини, екологія та економічні можливості все одно різняться всередині кожної області.
Для кого: регіони з відносно молодшим населенням і кращим демографічним балансом — Рівненська, Волинська, Закарпатська, частково Чернівецька та Івано-Франківська області.
Не для кого: ті, хто шукає абсолютну «безпеку від смертності» лише за абсолютними цифрами померлих — прифронтові області з низькою реєстрацією не є орієнтиром.
Цікаво, що навіть у межах однієї області різниця між районами може бути помітною. У Рівненській області, наприклад, міські та сільські громади мають різну динаміку. Сільські території часто зберігають вищу народжуваність, але стикаються зі старінням і виїздом молоді в міста чи за кордон.
Загальна картина залишається складною. Україна продовжує втрачати населення швидше, ніж більшість європейських країн. Західні області з найнижчим показником смертності дають певний запас міцності, але без системних змін у народжуваності, охороні здоров’я та поверненні мігрантів цей запас поступово вичерпується. Дані за 2025–2026 роки показують, що різниця між регіонами зберігається, і саме захід поки що тримає найкращі позиції в цьому непростому рейтингу.
