Перерва в прийманні препаратів групи GLP-1 може вплинути не лише на вагу. У людей із діабетом 2 типу після зупинки такої терапії поступово слабшає серцево-судинний захист. Це показало дослідження Медичної школи Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.
До цього класу належать засоби на основі семаглутиду та тирзепатиду. Серед них — Ozempic, Wegovy, Mounjaro і Zepbound.
Як оцінювали лікування ветеранів
Науковці проаналізували дані 333 687 ветеранів США з діабетом 2 типу. За станом учасників стежили три роки. Відомості про те, чи продовжували вони лікування GLP-1, оновлювали кожні шість місяців.
Препарати GLP-1 отримували 132 551 учасник. Порівняльну групу склали 201 136 пацієнтів, які лікувалися засобами сульфонілсечовини.
За три роки понад чверть тих, хто почав терапію GLP-1, повністю від неї відмовилися. Ще близько 23% зробили паузу щонайменше на пів року, а згодом повернулися до прийому.
Як змінювався ризик для серця
Найчіткішу різницю зафіксували серед тих, хто залишався на терапії без перерв усі три роки. У них ризик інфаркту, інсульту або смерті був на 18% нижчим, ніж у групі сульфонілсечовини. На практиці це означало приблизно на чотири серйозні серцево-судинні події менше на кожні 100 людей за три роки.
Чим раніше пацієнти припиняли лікування, тим меншою залишалася користь до кінця спостереження. Після двох років терапії ризик подій був нижчим приблизно на 7%. Після двох з половиною років різниця становила 15%. Якщо прийом зупинили раніше ніж через півтора року, значущого зниження ризику вже не виявили.
Окремо оцінили тимчасові паузи. За безперервного прийому протягом трьох років зниження ризику сягало 18%. У тих, хто робив перерву і потім відновлював лікування, середнє зниження становило 12%.
Навіть пауза на шість місяців мала значення. Порівняно з постійним прийомом вона була пов’язана зі зростанням ризику серйозних серцево-судинних подій на 4–8%. Якщо препарат не приймали рік, ризик був на 14% вищим, ніж у тих, хто не зупинявся. Після дворічної перерви різниця сягала 22%.
Старший автор роботи, клінічний епідеміолог Зіяд Аль-Алі, пояснив, що після відмови зміни не обмежуються поверненням ваги. Можуть знову зростати артеріальний тиск, рівень холестерину та показники запалення.
Повернення до терапії допомагало відновити частину серцево-судинного захисту. Проте не завжди до рівня безперервного лікування. За словами Аль-Алі, користь для серця накопичувалася поступово. Після припинення вона могла втрачатися значно швидше. У частини учасників навіть одного року без препарату вистачало, щоб звести нанівець ефект тривалішого періоду.
Автори наголошують на важливості безперервного лікування, якщо засоби GLP-1 призначені за медичними показаннями. Вони також звертають увагу на контроль побічних ефектів, вартості терапії та інших причин відмови. Дослідження було спостережним і охоплювало ветеранів США з діабетом 2 типу. Дані показують зв’язок між припиненням терапії та зміною серцево-судинного ризику, але не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку.
Раніше інші науковці фіксували додаткові можливі ефекти препаратів GLP-1. Дослідники Єврейського університету в Єрусалимі за даними 170 медичних центрів виявили частіші розлади смаку та нюху в пацієнтів із діабетом 2 типу. Вчені Пенсильванського університету повідомили про можливий зв’язок із порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема остеопорозом, травмами та розривами сухожиль. Деякі люди після стрімкого схуднення починають надто голосно чути власний голос, дихання або серцебиття, іноді навіть рух очей.
