Під час війни багато українців помітили тремтіння рук. Часто цей стан пояснюють стресом і обстрілами. Проте є сім важливих причин, жодна з яких не заслуговує на ігнорування.
Тремор — це ритмічні неконтрольовані рухи. Найчастіше він виникає в кистях, інколи охоплює інші частини тіла. Іноді явище провокують емоційне перенапруження, брак сну або надмір кави. Якщо симптом стає регулярним, наростає чи супроводжується іншими розладами, потрібна консультація лікаря.
Серед можливих чинників — неврологічні порушення, збої в роботі щитоподібної залози, коливання рівня цукру в крові та побічні ефекти ліків. Діагностика залежить від умов появи симптому: у спокої чи під час дій, на одній чи обох руках. Важливі й супутні ознаки — скутість м’язів, уповільнення рухів, прискорений пульс або втрата рівноваги.
Сім головних причин симптому
Есенціальний тремор. Це один із найпоширеніших рухових розладів. Зазвичай він вражає руки, може поширюватися на голову та голос. Хвороба виникає в будь-якому віці, після 40 років ризики зростають.
Головна риса — поява під час рухів. Симптом стає помітним, коли людина бере склянку, пише чи тримає виделку. Вираженість на руках може відрізнятися. Стрес, утома, кофеїн і різкі зміни температури посилюють прояви. Приблизно в половині випадків простежується спадковість. Стан не становить прямої загрози життю, але з часом може прогресувати й ускладнювати побут. За помірного перебігу лікування не потрібне. При суттєвому дискомфорті застосовують медикаменти та інші методи.
Хвороба Паркінсона. Тремтіння кінцівок часто асоціюють саме з цією патологією, хоча сам симптом ще не підтверджує діагноз. Захворювання нервової системи розвивається повільно і прогресує. На початкових стадіях з’являється ледь помітне тремтіння однієї руки, переважно в стані спокою. Надалі процес може охопити іншу сторону тіла.
Окрім цього характерні уповільнення рухів, м’язова ригідність, зміна постави, погіршення координації, зменшення амплітуди розмаху рук під час ходьби, стишення мовлення та дрібний почерк.
Гіпертиреоз. Дрібне тремтіння пальців і долонь може бути наслідком ендокринних порушень. Щитоподібна залоза продукує надмір гормонів і прискорює обмін речовин. Зазвичай стан супроводжується безпричинною втратою ваги, тахікардією, відчуттям прискореного або нерегулярного серцебиття, підвищеним апетитом, дратівливістю, пітливістю та чутливістю до тепла. Можливі м’язова слабкість і безсоння. У літніх людей клінічна картина часто розмита. Для з’ясування причин призначають аналізи крові на рівень TSH, T4 та T3.
Гіпоглікемія. Падіння рівня цукру в крові викликає стрес організму, одним із проявів якого є тремор. І знижений, і занадто високий рівень глюкози можуть провокувати явище. Якщо стан повторюється, особливо на тлі цукрового діабету чи прийому цукрознижувальних препаратів, необхідно проконсультуватися з лікарем.
Побічна дія ліків. Тремор можуть викликати окремі антидепресанти, препарати від астми та епілепсії, літій, антиаритмічні засоби, а також ліки з псевдоефедрином. Варто звернутися до лікаря, щоб змінити препарат чи скоригувати дозування.
Розсіяний склероз та інші ураження ЦНС. Тремор трапляється, якщо нервова система має ушкодження. Під час розсіяного склерозу руйнується мієлінова оболонка нервових волокон. Це призводить до різноманітної неврологічної симптоматики, зокрема до тремору. Подібні наслідки можуть мати інсульти чи травматичні ураження.
Фізіологічні чинники. Посилити природний тремор до помітного рівня можуть емоційне перенапруження, відчуття голоду, дефіцит сну та надмірне споживання кави або міцного чаю. Якщо після усунення цих чинників явище зберігається або наростає, його не слід списувати лише на хвилювання.
Коли потрібна допомога лікаря
Зверніться по медичну допомогу, якщо симптом має такі риси:
- має постійний характер або посилюється;
- порушується здатність писати, їсти чи виконувати дрібні щоденні завдання;
- з’являються уповільнення рухів, м’язова скутість, порушення ходи чи рівноваги;
- тремтіння супроводжується схудненням, прискореним серцебиттям та підвищеною пітливістю.
