Унікальна операція у стінах Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги міста Львова. Три проколи по вісім міліметрів замість розрізу черевної порожнини - це сучасна медицина, яка відтепер доступна і маленьким українцям.
Пацієнтка - 13-річна дівчинка із сусідньої області. Вона народилася із патологією кишківника. Ваду тричі намагалися усунути під час операцій, але складні хірургічні втручання тільки погіршили стан. У дитини розвинулася рецидивуюча кишкова спайкова непрохідність. Вона страждала від болей, що супроводжувалися блювотою.
Численні госпіталізації і медикаментозне лікування лише тимчасово полегшували стан. Без ще однієї операції дівчинка не просто страждала б, був ризик виникнення гострої кишкової непрохідності і навіть некрозу, а це уже питання життя. Однак усунення спайок відкритим способом, яких уже було три, у подальшому загрожувало виникненням нових, що саме собою не було виходом.
У розвинутих країнах, де медицина є пріоритетом, такі патології усуваються за допомогою роботичних систем Da Vinci. Саме малоінвазивні хірургічні технології мінімізують розвиток спайкового процесу у майбутньому. Тому, дізнавшись про наявність Da Vinci у нашій лікарні, батьки дівчинки звернулися до нас по допомогу.
Тепер про саму операцію.
З допомогою Da Vinci наші спеціалісти зробили три проколи розміром по вісім міліметрів кожен. У черевну порожнину дитини розмістили камеру, яка транслювала на монітор зображення у тривимірній проекції із 20-кратним збільшенням. Це всеодно, що зазирнути всередину пацієнта, не розрізаючи його. Хірург, який сидів за пультом, поклавши руки на надчутливі сенсори, мав додатково ще дві «руки» і ліквідовував множинні спайки із мінімальною травматизацією здорових тканин. На адгезіолізис, тобто, ліквідацію спайок, пішло майже три години.
Операцію виконували: дитячий хірург Андрій Дворакевич, хірурги Андрій Стасишин та Артур Гураєвський, анестезіолог Віктор Юрченко.
Уже зараз можна стверджувати: вона минула успішно. Ранній післяопераційний період є задовільний.
Дівчинку більше не турбують болі в животі, вона встає з ліжка і уже навіть ходить коридором. І хоча попереду у нашої пацієнтки ще тривала реабілітація, вона має хорошу перспективу назавжди забути про свою проблему.